Нещодавно Священний Синод УПЦ звернувся “до Президента, Верховної Ради, Уряду України, духівництва, чернецтва та до всіх вірних чад Української церкви” з посланням про появу в Україні ... ознак Антихриста. УПЦ заявляє, що вона “не без підстав” вбачає “здійснення апокаліпсичного пророцтва про печатку Антихриста, сприймаючи ідентифікаційні номера, як вказане святим апостолом і євангелістом Іоанном Богословом число звіра (13:17-18)”. На підтримку свого баченя УПЦ залучила простих віруючих, організувала публічні демонстрації, частина з яких передавалася по радіо, була показана по телебаченню. З цієї теми серед віручих і невіруючих УПЦ поширює об’ємну брошуру під назвою: “Кодування. Ознаки.”

Якщо поглянути на справу з нерелігійної точки зору, то ідентифікаційні номера гарантують повсюдний та справедливий збір податків і одноразово з цим закривають усі джерела надходження незаконних прибітків від рекету, наркотиків, шахрайства тощо. Ефективність ідентинфікіційних номерів уже доведена практикою їх запровадження в усіх цивілізованих країнах світу. Вони зараз запроваджуються у всіх країнах колишього СРСР, проте в жодній з них існуючі там церкви та секти офіційно не оголошували їх ознаками наступу царства Антихриста. Офіційно не протестувала проти запровадження ідентифікаційних номерів в Росії і Московська Патріархія,складовою частиною якої є УПЦ.

Правда, ідентифікаційні номера, як і будь-який елемент суспільного життя, може бути використаний проти інтересів особи. Але інтереси у осіб бувають різні. Є такі інтереси, які варто рішуче захищати; а є інтереси такі, здійсненню яких потрібно так же рішуче запобігати. Не випадково в країнах, де уже ефективно і роками діють ідентифікаційні номери, зараз інтенсивно виробляються технічні та правові засоби захисту населення від зложивань інформацією, що вона може накопичуватися за особою з використанням його ідентифікаційного номера. При такому підході вплутуваня числа апокаліптичного звіра до вельми важливої та далекої від релігійних вірувань справи може лише зашкодити самій справі.

Використання апокаліпсисів для трактовки злободенних проблем сьогодення та передбачення найближчих завтрашніх подій має за собою довжелезну традицію. В цьому плані в іудаїзмі апокаліпсичні релігійні твори (що згодом увійшли в канон святого письма християнства) ефективно використовувалися ще з 8 століття до нашої ери. Апокаліпсичні пророцтва та сподівання іудаїзму дали ідейний поштовх формуваню християнства в рамках самого іудаїзму. Не випадково Апокаліпсис Іоанна Богослова за одностайним висновким науковців є першим документальним свідченням початку формування християнства. Апокаліпсис, що друкується в кінці Нового Завіту, є історично першою новозавітною книгою.

В Апокаліпсисі Іоанна Богослова число звіра - це число людини і ні в якому разі не число якогось елемента суспільного життя чи, приміром, ідентифікаційного номера. За одностайним розумінням всіх християнських церквів і сект, апокаліпсичний звір - це Антихрист, а число цього звіра - це сума букв написаного людського імені цього антихриста.За поясненнями апостольских послань та євангелій поява Антихриста знаменуватиме собою Друге пришесття Ісуса Христа, Страшний суд і Кінець світу. При чому апостол Іоанн зазначає, що такий антихрист уже з’явився в час написання ним свого псслання (І Іоанна,2:18,22; 4:3; 2 Іоанна, 18:13, 24). Всі євангелісти, апостоли Петро, Павло та Іоанн одностайно твердят, що Друге Пришесття Христа та наступні за цим події наступлять ще за життя авторів книг святого письма.

Нам зараз немає потреби аналізувати всі спонукальні мотиви та методологію присвоєння числа апокаліпсичного звіра тим чи іншим історичним особам, вбачанню ознак Антихриста в тих чи інших історичних поліях. Ми звернемося до тексту книги “Апкаліпсис, або Одкровення Іоанна Богослова”. Ми не будемо шукати в ньому ознак нашого часу, хоча варто зазначити, що автор Апокаліпсису, описуючи сучасні йому подій, місцями вдається до найширших узагальнень і в окремих випадках угадує ритм минулого і майбутнього розвитку загальнолюдської історії. Але про це - іншим разом і в іншому місці. Зараз же звернемо увагу на те, що мав на увазі сам автор Апокаліпсису, коли писав про звіра та про його число 666. Ми не тлумачимо Апокаліпсис, а лише намагаємося зрозуміти автора адекватно: так як він сам розумів написане ним. А для цього нам слід подивитися на єдину пророчу книгу Нового Завіту очима її автора. Отже, звернемося до часів написання книги Апокаліпсис та її автора.

* *

*

В кінці 60-х років першого століття на острові Патмос в Егейському морі відбував заслання Іоханан - натхненний діяч іудейської релігії і войовничий єврейський націоналіст. Він користувався великим авторитетом серед євреїв, що жили в діаспорі (розсіянні) на південнозахідній території сучасної Туреччини. Тоді вона називалася - Ассія (Азія).

Що ж тоді діялося навкруг Іоханана, автора Апокаліпсису - найбільш загадкової, найбільш поетичної та найбільш впливової на релігійні уяви віруючих біблійного книги Нового Завіту? Повернемося до тих давніх часів .

В тому ж таки 64 році Нерон наказав свому прокуратору в Іудеї Гесію Флору усунути іудеїв з органів місцевого самоврядування та збільшити на них податки. Євреї збунтували і перебили римський гарнізон, що увійшов було в місто Єрусалим. Намісник Сирії Гай Целестій Галл вирішив силою своїх військ примусити іудеїв підкоритися наказам Нерон. У відповідь на цей захід населення всієї Іудеї згуртувалося і завдало нищівної поразки військам римлян. Імператор Нерон був людиною імпульсивною, а тому вирішив знищити євреїв до ноги. На чолі спорядженого в Римі великого війська він поставив уславленого полководця, римського консула Тита Флавія Веспасіана, і у 66 році відправив на розправу з бунтівниками. Римські війська почали “очищати” Палестину від євреїв: чоловіків вбивати та брати в трофейний полон, а решту виганяти з їх насиджених місць. В кінці 68 році Веспасіан взяв в смертельну облогу Єрусалим, мешканці якого заховалися за мурами міста і вчинили відчайдушний опір.

Євреї, як то було звично для всіх народів тогочасного світу, вважали себе народом богообраним - таким що лише їх любить Бог, лише про них турбується. Всі свої біди вони сприймали, як покарання від Бога за порушення його заповідей. Але Бог, в решті решт, не може допустити знищення євреїв, бо тоді і він залишиться без своїх обраних віруючих. В іудейській Біблії, яку в іудаїзмі називають Танахом, написано, що в найбільшу скруту Бог змилується над євреями і пошле їм Мошіаха (Месію, Помазаника, Христа), який знищить їх ворогів і відновить Іудейське царство в землі обетованій - в Палестині. В Торі написано, що таким Мошіахом у них уже був біблійний Мойсей (13 століття до нашої ери); біблійні книги Царів та Хроніки за такого Мошіаха видають ізраїльського царя Давида (10 століття до нашої ери); в книгах пророків Аггея та Захарії таким Мошіахом оголошується Зоровавель, під приводом якого євреї в 536 році до нашої ери вийшли з вавилонського полону і відбудували Єрусалим та храм в ньому; в другій половині другого століття до нашої ери пророк Данило та автор двох неканонічних Маккавейських книг Мошіахом (Христом) оголосили керівника антисирійського повстання Іуду Маккавея. Тепер, за часів нашестя римських військ, настав такий час, коли Бог обов’язково має послати іудеям чергового Мошіаха, щоб врятувати єврейський богообраний народ їх від здійснення намірів римських імператорів. Серед іудеїв Палестини та діаспори створилася вкрай напружена атмосфера жаху та очікування божого втручання в події на грішній землі. Такий діалектичний стан тогочасного жаху і сподівань в Єваангелії від Луки описується такими словами Ісуса Христа:

Під звіром автор має на увазі імператора Нерона, для якого частини барса, ведмедя, лева та десять рогів запозичено з книги пророка Данила (7:4-7). А сім голів, які важко уявити з 10 рогами, Іоанн “побачив” сам. На останнє бачення його наштовхнула реальна тогочасна історична подія.

Після відправки в Іудею свого найбільш наближеного та вірного імператору полководця Веспасіана, Нерон остаточно втратив підтримку верхів Риму, і преторіанці, скориставшись слушною нагодою, вчинили заколот. Рятуючись, покинутий всіма Нерон втік на Балкани до свого вільновідпущеника, де його скоро виявили преторіанці і оточили будинок. Усвідомлюючи безвихідь, Нерон попросив свого колишнього раба, щоб той допоміг йому покінчити життя самогубством, і приклав гострого меча до свого горла. Раб натиснув на його руку, а Нерон ще встиг, як свідчить згадуваний нами історик Светоній (Нерон,49:1), з жалем вигукнути: “Який великий артист гине!”

Після смерті Нерона військові чини Риму та провінцій Європи розпочали між собою боротьбу за імператорський престол. Осторонь стояв і продовжував виконувати наказ імператора найбільш могутній на цей час і найбільш небезпечний для богообраного народу Веспасіан. Іоанн зображує його у вигляді

Іоанн в даному випадку має на увазі те, що Нерон оголосив було себе Богом, наказав по всій імперії молитися перед його статуєю, занести її до Єрусалимського храму, відправляти перед нею богослужіння та приносити жертви, Оскільки Святе письмо іудаїзму зобов’язувало євреїв в час богослужіння пов’язувати собі на праву руку та на лоба філактерії - ящички з пергаментом тексту з Тори -, то Іоанн хоче передбачити наступні події, пишучи, що другий звір

І тут же автор Апокаліпсису називає ім’я цього першого звіря тим з своїх адресатів іудеїв, хто вміє читати (“хто розумний”).

Для адресатів неважко було прочитати і порахувати число цієї людини-звіра. Ним був Нерон. Адже в час написання Апокаліпсису ще не було арабських цифр і числа в усіх мовах греко-римської імперії позначалися відповідними буквами алфавіту. Так-от, якщо написати єврейськими буквами ім’я римського імператора Нерона, то сума числових значень його букв і буде дорівнювати числу звіра. Слід сказати, що в єврейському богослов’ї в цей час надавалось величезного значення сумі чисел кожного написаного слова. Методом відкриття прихованого змісту Тори стала гематрія - співставлення числового значення споріднених або незрозумілих тлумачних слів. В другому століття до нашої ери методи гематрії було зведено в систему, що одержала назву “Кабала”. Отже Іоанн знав, кому писав та кому відкривав свої секрети.

Зробимо маленький відступ. Книга Апокаліпсис написана на самому початку зародження християнства. В наслідування їй протягом 2-3 століть в християнському середовищі було написано багато подібних Апокаліпсисів, Коли християнство остаточно відірвалося від іудаїзму в самостійну і ворожу йому релігію, то проіудаїстська книга Апокаліпсис Іоанна Богослова була оголошена книгою єретичною. Після 4-го століття Апокаліпсис, поруч ще з декількома десятками колись книг святого письма, не включається до читання під час богослужіння, не витлумачується церковними діячами, не переписується. За свідченням видавців Нового завіту німецького об’єднаного Біблійного Товариства тексти і цитати з Апокаліпсиса в діяльності християнської церкви зустрічаються лише з 2 до 4 століття, а потім лише після 7 століття . Справа в тому, що в 692 році християнська церква “передумала” і прийняла рішення про включення до числа книг святого письма і Апокаліпсису. Слід сказати, що це вже був не той Апокаліпсис, якого писав Іоанн на острові Патмос. Це був навіть на той Апокаліпсис, що був поширений серед християн в 3-4 століття нашої ери. В первісному Апокаліпсисі, за свідченням видатного діяча раннього християнства Ірінея Ліонського (140-202), число звіра дорівнювало не 666, а 616. Це ж число, 616!, зафіксовано в перших, З-4 століття, перекладах Апокаліпсису латинською мовою. В 542 році цитує Апокаліпсис з числом 616 відомий католицький богослов Цезарій з Арла.

А тепер повернемося до числа апокаліпсичного звіра. Офіційний титул Нерона був “Nero Caesar” , Неро Кесар. В єврейському алфавіті не було і немає голосних букв; при написанні слів голосні букви або пропускаються або позначаються діакритичними знаками під чи над приголосними. Звук “О”, наприклад, означається буквою “В” (вав) з точкою над нею. Таким чином, титул Нерона іудеї в той час писали: “НРВ КСР”. Хто з євреїв вмів читати, то, приймаючи букви за цифри, міг підрахувати число Імператора Нерона За іудейським письмом це підраховувалося таким чином:

Буква “Н” (нун) означує число 50.

Буква “Р” (реш) означує число 200.

Буква “В” (вав, з верхньою точкою) означує число 6.

Буква “К” (куф) означує число 100.

Буква “С” (самех) означує число 60.

Таким чином, підраховуючи суму Н+Р+В+К+С+Р (50+200+6+100+60+200) одержуємо апокаліпсичне число 616. Так і було написано в первісному тексті Апокаліпсису. І первісні християни з євреїв добре знали про кого мовиться в книзі. Свої знання вони передавали потім християнам з язичників (неєвреїв). Але в латинській мові “Неро” пишеться лише в називному відмінку, в решті - до основи слова “Нерон” додаються відповідні закінчення: -ус, -ес, -іс -ум... А тому греки титул Нерона писали не “Неро Кесар”, а “Нерон Кесар”. Ось чому з 3 століття в списках Апокаліпсису в підрахунках числа звіря з’являється цифра 666. Так це число увійшло до канонізованого в 692 році тексту Апокаліпсису.

Нам зараз непросто розшифровувати закодоване Іоанном в 60-х роках першого століття ім’я апокаліпсичного звіра. У самого Іоанна після написання коду “616” теж виникали сумніви відносно ясності своєї думки, а тому він, продовжуючи своє писання, знайшов необхідним ще раз прояснити описану ним ситуацію. В главі 17-ій ангел показує йому видіння (“в дусі”) Блудницю, яка сидить на уже відомому нам з 13 глави звірі, що має сім голів та десять рогів. Побачивши таке, Іоанн “дуже здивувався” (17:6). І ангел вирішив роз’яснити самому Іоанну зміст видіння:

Автор Апокаліпсису словами ангела пояснює читачам, що Блудниця (Жінка на семиголовому з десятьма рогами звірі) - це велике місто, Рим. В єврейській та грецькій мові міста називаються іменами жіночого роду. В наступній главі автор уподібнює Рим Великому Вавилону. Рим тоді був столицею багатонаціональної держави. А біблійний Вавилон - це для іудаїзму перш за все різномовність. В першій біблійній книзі розповідається, що люди надумалися було побудувати вежу до самого неба. Щоб не допустити досягнення задуманого людьми, Бог “змішав їм мови”, щоб вони не змогли порозумітися між собою (Буття, 11:1-11). В наступних розповідях автор Апокаліпсису уподібнює Рим блудниці, жінці, матері, що сидить на звірі, на великих водах: на водах Середземного моря та, в переносному значенні, на багатьох народах. В той час Рим розташовувався на семи горбах. В легендах про заснування Риму Ремом та Ромулом - вигодуванцями вовчиці - багато місця відводилося саме семи горбам міста. Завдяки всьому цьому в Римській імперії слова “Рим” і “Місто на семи горбах” були тотожними за своїм змістом. А тому для тогочасних адресатів автора Апокаліпсису було більш ніж зрозуміло, про який Вавилон та про яке місто на семи горбах ведеться мова.

В Апокаліпсисі пишеться, що сім голів варто розуміти також, як сім послідовних царів Вавилонської блудниці, тобто як сім імператорів Римської імперії, Серед цих імператорів, як ми бачимо з тексту, автор Апокаліпсису розмістив і звіра з смертельною раною голови та кабалістичним числом 616. Давайте розпочнемо рахунок до семи.

Першим імператором Римської імперії було оголошено Октавіана Августа (27 рік до нашої ери - 14 рік нашої ери), другим був Тіберій (14 -37), третім - Калігула (37-41), четвертим - Клавдій (41 - 54), п’ятим - Нерон (54 - 68), шостим Гальба (68-69) і сьомим - Вітелій (січень 69 - липень 69).

Перечитайте знову наведений вище фрагмент Апокаліпсису і почнемо уточнювати. З перерахованих нами семи імператорів Риму ( семи голів звіря) “п’ять упало” (п’ять померло), “один є” - є шостий імператор Гальба. Гальбу, уже досить старого сенатора, імператором оголосили війська, що знаходилися в Іспанії та Галії (Франції). Сенатор не мав підтримки в самому Римі, проти нього виступили війська, що знаходилися в Германії, і вимагали оголосити імператором свого легата Вітелія. А римські преторіанці в той час оголосили імператором любимця Нерона сенатора Сальвію Оттона. Безумовно, фрагмент Апокаліпсису з числом звіра писався тоді, коли імператором ще був Гальба, але його усунення було вже вирішеним фактом. Про наступного імператора автор Апокаліпсису завбачливо пише:” а наступний (сьомий) ще не прийшов, - коли ж прийде, то недовго пробуде”. У автора фрагменту було більш ніж достатньо підстав “знати наперед”, що сьомий імператор - таким міг стати чи Вітелій чи Оттон, уже оголошені імператорами, але офіційно ще жоден з них не вступив на престол і фактично ще не були імператорами - “недовго пробуде”. Для Іоанна це було вочевидь, оскільки в Малій Азії в цей час появився сам своєю особою ... імператор Нерон! Як з’ясувалося пізніше - це був Лже-Нерон, колишній раб і підставний двійник Нерона. Лже-Нерон як дві краплини води був схожим на справжнього Нерона; був такою ж похмурою та спортивного вигляду людиною; вмів, як і Нерон, писати вірші, грати на лютні... З десяток дрібних місцевих цариків Східної частини Римської імперії підтримали Лже-Нерона, а малоазійські гарнізони римський військ визнали його за свого імператора. Публічно було оголошено, що імператор Нерон зцілився від смертельної рани голови. Зібравши в кулак війська, Лже-Нерон перед вирішальним наступом на Рим зосередив свої війська на Кітносі - острові Егейського моря. Варто зазначити, що острів Кітнос знаходиться поруч з островом Патмос, на якому перебував в засланні та писав Апокаліпсис іудей Іоханан. Атмосфера переможної ходи воскреслого Нерона охопила і мешканців острова Патмос. Ось звідкіль впевненість Іоанна, що сьомому імператору “не довго бути”.

Коли в Апокаліпсисі ми читаємо, що п’ять імператорів упало ( померло), а восьмим буде “один з семи”, то при цьому слід мати на увазі “ одного з п’яти”. Як видно з тексту Апокаліпсису, восьмий цар (імператор) з числа попередніх мав смертельну рану, отже відноситься до числа тих п’яти, які вже померли.

Коли Іоанн писав про восьмого з числа попередніх імператорів, то він і не підозрював, що його пророцтво буде перевиконано. 15 січня 69 року прибічники Оттона вбили Гальбу, шостого імператора. Автор Апокаліпсису цього ще не знає, а тому ми можемо твердити, що свою книгу він написав в 68 році першого століття: після смерті Нерона і до смерті Гальби. Невдовзі після цього війська Вітелій розбили прибічників Оттона, сьомого імператора, а восьмим імператором став Вітелій. На весні 69 року війська Вітелій захопили Лже-Нерона і спалили його в череві мідного бика. Проте чвари в Римі, як і по всій імперії не вщухали. В події вирішив втрутився Веспасіан (по 17 главі Апокаліпсису - це другий для іудеїв звір). Знаходячись в Олександрії він 1 липня 69 року оголосив себе імператором. Його одностайно підтримали римські війська, що були розташовані в Єгипті, Сирії та Іудеї. Вітелія вбили прибічники Веспасіана. В 70 році Веспасіан залишив керування військами в Іудеї свому сину Титу, а сам прибув до Риму, і став правити як дев’ятий імператор Римської імперії.

Сучасні дослідники, в тому числі з числа богословів, дійшли одностайного наукового висновку, що апокаліпсичний звір та його код 666 (чи рівнозначний йому 616) - це римський імператор Нерон часів написання книги Іоанном. Так, в католицькому виданні Біблії українською мовою в передмові до Апокаліпсису можна прочитати: “Апокаліпсис написано для тогочасних людей і воднораз для всіх грядущих поколінь. Перед очима автора - тогочасний світ: Римська імперія і панівне поганство, яке вважало імператорів богами і їм поклонялося. На тлі тих умов автор змальовує всі переслідування, які спіткають церкву божу... Окрім зовнішнього переслідування, тип якого являє собою Нерон-гонитель у символі звіра, що виступає з моря, супроводитимуть церкву і внутрішні (звір із землі) труднощі”. В тому ж виданні Біблії до 13 глави зроблено таке додаткове зауваження: “Десять рогів - це десять васалів римського імператора. Сім голів - це сім імператорів, починаючи від Августа”. В спільному протестантсько-католицькому виданні Біблії сучасною німецькою мовою богослови до тексту 13:18 Апокаліпсису роблять зауваження, що під числом 666 мається на увазі імператор Нерон (Kaiser Nero). Кардинал української греко-католицької церкви в своїх коментарях до українського тексту Нового Звіту, що його видано у Львові в 1994 році, пише, що “вартість чисел відноситься до Нерона” (стор.632, 638). А в вірменській християнській літературі Антихриста та звіра з числом 666 з 4 століття і до наших днів називають Нероном.

З 7 століття, з часу канонізації Апокаліпсису, первісна автентичні розуміння тексту та окремих фраз Апокаліпсису забулася, була засмічена недоречними вставками та чужорідними Іоханану положеннями. І Апокаліпсис зажив новим життям, будучи найбільш чутливою до злободенних подій книгою святого письма. Центральне місце в ньому зайняло магічне число 666. З цього часу апокалипсичне число розпочало новий цикл свого життя, про що ми вже нагадали на початку нашої статті.